Навіть попри війну, розкиданість по різних містах і країнах, попри постійні тривоги — шкільне життя триває. І є дні, які об'єднують усіх: учнів, вчителів, батьків, друзів. Таким днем став Останній дзвоник у Шульгинському ліцеї, який цьогоріч пролунaв уже втретє в онлайн-форматі.
Хоча ліцей працює дистанційно вже четвертий рік, атмосфера свята була живою, щирою і зворушливою. Цього разу воно зібрало всіх навколо екранів — і випускників, і тих, хто тільки починає свій шлях у ліцеї, і тих, хто цей шлях допомагає пройти.
Це був третій випуск Шульгинського ліцею в умовах онлайн-навчання — особливий, дорослий, сильний. Кожен з учнів здобував знання попри труднощі, зриваючи перемоги на всеукраїнських і міжнародних конкурсах, беручи участь у проєктах і заходах, зберігаючи жагу до життя, навчання і мрій.
Свято розпочалося з щирих привітань директорки ліцею Ілюхіної Світлани Вікторівни, завідувачки філією Бєлікової Юлії Миколаївни та голови Шульгинської СВА Петренко Наталії Миколаївни. Вони говорили про силу єдності, про мужність учнів і вчителів, про незламність нашої освітянської родини.
Згадувалися пам'ятні моменти навчального року — участь у конкурсах, перемоги, творчі ініціативи, шкільні заходи, зустрічі та здобутки, які стали можливими завдяки спільним зусиллям учнів, педагогів і батьків.
У промовах лунали щирі слова вдячності — дітям, які не здаються й прагнуть знань; педагогам, які не полишають свою місію; батькам, які підтримують у найскладніших умовах. Адже саме завдяки цій спільній роботі ліцей живе і розвивається, навіть коли довкола триває війна.
На завершення свята прозвучало найголовніше — віра. Віра в Перемогу. У повернення на рідну луганську землю. У день, коли останній дзвоник пролунає вже не онлайн, а в стінах рідного ліцею. У мрію, яка обов'язково здійсниться, бо вона живе в кожному серці — і в дитячому, і в дорослому.
